блукаючий

-а, -е.

1) Який постійно змінює напрям свого руху або місце розташування.

2) Який переходить з одного на інше, роззосереджений (про погляд).

3) Який з'являється та зникає.

••

Блука́ючий біль — біль, що з'являється то в одній, то в іншій частині тіла і не має певної локалізації.

Блука́ючі вогні́ — блідо-синє світіння, утворюване згорянням болотного газу – метану, що виділяється внаслідок гниття.

Блука́ючий нерв — одна (десята) з дванадцяти пар черепно-мозкових нервів.

Блука́юча ни́рка — нирка, яка зміщена зі свого звичайного місця або незвичайно рухлива.

Блука́ючі капіта́ли — сукупність ліквідних коштів, що їх швидко переводять з однієї валюти в іншу; "гарячі гроші". **

Блука́ючі стру́ми — струми, що хаотично виникають в трубопроводі опалювальної системи великих будинків, спричиняють його корозію і передчасну руйнацію.